В 1901 році в Лондоні 30-річний інженер Х’юберт Бут виготовив перший пилосос. Назвав його «Буркотливий Біллі». Він мав вакуумний насос, металеві циліндри, шестерні і махове колесо. Потужність пилососа становила п’ять кінських сил. Апарат працював на бензині. Перевозили його фургоном за допомогою коней. До будинку не заносили через габарити. Ставили на вулиці або біля входу в приміщення. З відкритих дверей фургону витягували 30-метрові шланги, які просували у вікно і вже всередині чистили килими.
Х’юберт Бут народився 4 липня 1871року в невеликому містечку Глостере. Був шостим сином в Абрахама Бута, який імпортував будівельний ліс. У 18 років Х’юберт переїхав до Лондона, навчався на інженера. Був одним із проектантів королівських лінкорів Військово-морського флоту Великобританії.
Є кілька версій, які підштовхнули Х’юберта Бута до думки про пилосос. Перша — після відвідин лондонського мюзик-холу. Під час перерви там продемонстрували винахід машини, яка видувала із завіси сцени пил. Все полетіло в зал. Бут сидів у першому ряду й від того закашлявся. Не витримав і пішов за куліси. Сказав, що машина має робити навпаки – всмоктувати пил. Продемонстрував це на собі. Став на коліна, притулився відкритим ротом до килима і глибоко втягнув в себе. За іншою версією, ідея з пилососом виникла, коли проходив повз машину, з якої струменем повітря здували пил. Є й таке твердження, що Бут звернув увагу на обладнання, яким у потязі здували пил із пасажирських сидінь. Він зрозумів, що більш ефективним буде метод всмоктування. Поклав на сидіння носову хустку і вдихнув якомога глибше. Інша сторона хустки була брудна від пилу. Бут зайнявся винаходом.
За рік агрегат набрав неабиякої популярності. Заможні леді любили розважатися за чаєм, спостерігаючи, як працюють шланги пилососу, оновлюючи килими. Бут спеціально для цього виготовив прозорий шланг. Почистити пил Бута запрошували і в королівство королеви Вікторії. Одну таку машину замовив турецький султан Абдул Хамід. Пилосос Бута чистив голубий килим Вестмінстерського аббацтва напередодні коронації Едуарда VII і королеви Олександри. Вони були настільки вражені результатом, що побажали позбавити від пилу Букінгемський палац і Вінздорський собор. Під час війни Бут від пилу очищав шпиталь добровольців. За місяць його 15 машин-пилососів висмоктали 26 тон пилу.
Одним з недоліків пилососу був гучний звук. Його неабияк боялися коні, які перевозили жителів і гостей Лондона. Внаслідок на дорогах виникали аварії. Тому головний поліцмейстер заборонив використання пилососів. Бут невдовзі випустив домашній пилосос під маркою «Goblin». Компанією «British Vacuum Cleaner Co» керував майже до кінця життя. Помер 18 січня 1952 року. Йому було 80 років.
Але ще задовго до винаходу Хьюберта Бута було кілька невдалих спроб. Першим намагався виготовити пилосос американський винахідник Даніель Хес. Це було в 1860 році. Хес отримав патент на «механічний пристрій із обертовими щітками та хутром для створення повітряного потоку». Пил збирався в дві водяні камери. Це був прототип майбутніх моделей пилососів з водяним фільтром.
1869 року в Чикаго представили ще одну машину з назвою Whirlwind, що нагадує сучасний пилосос «баштового» типу. Винахід належав Ів МакКафі. Але в цьому випадку мотор вентилятора треба було крутити руками. Спроби Ів МакКафі винайти електричний виявилися не вдалими.
1907 року інший американець Мюррей Спенглер взявся за електричну модель збирача пилу. Причиною його задумки була алергія. Винахід Спенглера був досить компактним. Невеличкий пристрій мав ручку від швабри, біля якої прилаштований метровий мішок з тканини. Керуючий шкіряної фабрики, де працював Спенглер, Вільямом Гувер викупив в нього патент. Підприємство перейшло на виробництво пилососів. Інженери розробили значно менший варіант, який важив 20 кг. Це в 2,5 рази легший за попередні винаходи.
Над розвитком приладів по всмоктуванню пилу працювали і інженери фірми Siemens. Якщо в 1906 році вони важили 150 кг, то з часом ставали все більш зручними і легшими. У Європі швед Аксель Венер-Грен заснував згодом компанію Electrolux. Зменшив вагу пилососів, замінивши насос на вентилятор. Замість 20 кг вони стали важити 14. Це дозволило значно підвищити їх популярність. Найбільше користувалися попитом ті, які стояли на металевих полозах. Згодом їх обладнали коліщатами.
Післявоєнне виробництво пилососів було більш досконалим. Експериментували від додаткових фільтрів до баків з водою. Однак за якість очищення повітря доводилося платити додатковою вагою і потужнішим мотором. Тривалий період пилососи були переважно циліндричної форми. До гнучкого шлангу додавалися різні насадки. Під час прибирання пилососом, розмовляти з людиною навіть на короткій відстані було не можливо. Потужність всмоктування пилу можна вже було регулювати від мінімальної до максимальної. Радянські виробники могли похвалитися лише двома вдалими моделями – «Ракетою» і «Спутником».
Найбільшим недоліком пилососів була фільтрація відпрацьованого повітря, з яким повертається дрібний пил. Поєднати всі позитивні якості в одному апараті не вдавалося довгий період. Згодом на змін мішки для збору пилу з тканини замінили на одноразові з паперу. Для чистки килимів винайшли миючі пилососи. До середини 80-х років в розвинутих країнах пилосос мала майже кожна сімя.
Однією з останніх розробок є робот-пилосос. Він має тонкі фільтри очистки і дезінфекції повітря. Підходить і для басейну. Виробники весь час намагаються створити оптимальну модель, з різноманітним дизайном, високою